Законодавчі невідповідності застосування МСФЗ для МСП В Україні

Секція: МСФЗ для малого та середнього бізнесу: міжнародний досвід, впровадження в Україні Коментарі (0)
Кількість переглядів:  2,897

 

Розробку Міжнародного стандарту фінансової звітності для малих і середніх підприємств (далі – МСФЗ для МСП) вперше було ініційовано IASB в липні 2003 року. Період активного обговорення стандарту, упродовж якого було проведено більше 30 засідання, зайняв три з половиною роки і тривав до лютого 2007 року. МСФЗ для МСП до прийняття пройшов «польові» випробування в 116 малих компаніях в 20 країнах світу. В результаті в липні 2009 року МСФЗ для МСП був офіційно опублікований і це чи не єдиний випадок, коли міжнародний стандарт вступив в силу з дати публікації (9 липня 2009 року).

На офіційному сайті IFRS Foundation та IASB заявлено, що МСФЗ для МСП доступний для застосування у будь-якої юрисдикції, незалежно від того, прийнята повна версія МСФЗ в країні, чи ні. Кожна юрисдикція повинна визначити, які підприємства повинні використовувати стандарт. Єдине обмеження, що висуває IASB публічні компанії та фінансові інститути не повинні використовувати цей стандарт.

Сьогодні МСФЗ для МСП перекладені на 25 мов світу і доступні для застосування в майже в 70 країнах, у тому числі в Україні. Але в законодавчому полі застосування МСФЗ для МСП виявилися суттєві протиріччя, які потребують додаткових досліджень.

Основним законодавчим актом, яким впроваджено застосування МСФЗ в Україні є  Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р.(зі змінами і доповненнями) (далі – Закон про бухоблік). Так, згідно ст. 12-1 Закону про бухоблік для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, якщо вони не суперечать цьому Закону та офіційно оприлюднені на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. На сайті Міністерства фінансів України опубліковано Міжнародний стандарт фінансової звітності для малих та середніх підприємств (МСФЗ для МСП) в редакції від 01.01.2013 року. Тобто МСФЗ для МСП в Україні має законодавчу силу і може бути застосований українськими суб’єктами господарювання. Виникає питання: які саме суб’єкти господарювання мають можливість використовувати цей стандарт для підготовки та подання фінансової звітності за МСФЗ?

Коло суб’єктів господарювання, які зобов’язані використовувати МСФЗ для підготовки та подання фінансової звітності окреслено в п.2 ст. 12-1 Закону про бухоблік. До таких підприємств віднесено публічні акціонерні товариства, банки, страховики, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» № 419 від 28.02.2000 р. (далі – Постанова 419) встановлено, що фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за міжнародними стандартами фінансової звітності публічними акціонерними товариствами, банками, страховиками починаючи з 1 січня 2012 р., кредитними спілками – з 1 січня 2015 р., а також підприємствами, які провадять господарську діяльність за такими видами:

  • надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ 64 КВЕД ДК 009:2010), за винятком діяльності з управління активами (група 64.3 КВЕД ДК 009:2010), а також недержавне пенсійне забезпечення (група 65.3 КВЕД ДК 009:2010) – починаючи з 1 січня 2013 року;
  • допоміжна діяльність у сферах фінансових послуг і страхування (розділ 66 КВЕД ДК 009:2010) – починаючи з 1 січня 2014 р., а діяльність з управління активами (група 64.3 КВЕД ДК 009:2010) – починаючи з 1 січня 2015 року.

Крім того, п.3 ст. 12-1 Закону про бухоблік встановлено, що підприємства, крім тих, що зазначені вище, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Наведені вимоги в контексті питання, що розглядається, будуть неповними без розгляду вимог НП(С)БО 1  «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р. (далі – НП(С)БО 1). Так, у розділі IV «Розкриття інформації у фінансовій звітності» НП(С)БО 1 зазначено, що фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності складають підприємства, які відповідно до законодавства зобов’язані їх застосовувати, а також ті, які прийняли таке рішення (закріплене в обліковій політиці) самостійно. Міжнародний стандарт фінансової звітності для малих і середніх підприємств можуть застосовувати підприємства, які зобов’язані застосовувати міжнародні стандарти фінансової звітності відповідно до законодавства, а також ті підприємства, які прийняли таке рішення самостійно. Застосовування міжнародного стандарту фінансової звітності для малих і середніх підприємств не допускається підприємствами, на які не поширюється сфера його застосування.

Таким чином, можна зробити висновок, що за національним законодавством МСФЗ для МСП можуть (?) використовувати підприємства, які увійшли до переліку обов’язкового застосування МСФЗ. При цьому чітко зазначено, що МСФЗ для МСП не можуть використовувати підприємства,  на які не поширюється сфера дії МСФЗ для МСП. Чи може бути виконана така вимога в Україні?

Для відповіді на це питання доречно звернутися до першоджерела, тобто до МСФЗ для МСП, в якому чітко зазначено, що малими та середніми підприємствами, тобто такі, на які поширюється МСФЗ для МСП, є суб’єкти господарювання, що оприлюднюють фінансові звіти загального призначення для зовнішніх користувачів і які не є підзвітними громадськості.

Підприємство є підзвітним громадськості, якщо:

а) його боргові інструменти чи інструменти капіталу перебувають в обігу на публічному ринку або воно знаходиться в процесі випуску таких інструментів для обігу на публічному ринку (вітчизняна чи іноземна фондова біржа або позабіржовий ринок, включаючи місцевий та регіональний ринки), або

б) на відповідальному зберіганні у нього знаходяться активи великої групи сторонніх осіб, і таке зберігання є одним з основних видів його діяльності. Це характерно для банків, кредитних спілок, страхових компаній, брокерів/дилерів цінних паперів, взаємних фондів та інвестиційних банків.

На авторську думку усі суб’єкти господарювання, які є підзвітними громадськості, підпадають під визначення фідуціарів. Фідуціар (від латин. fiducia – довіра) – це юридична чи фізична особа, яка управляє майном і несе відповідальність за нього в інтересах іншої особи, або їй доручено управління інвестиціями, майном іншої особи.

В ході дослідження було проаналізовано перелік суб’єктів господарювання, які зобов’язані за українським законодавством застосовувати МСФЗ в обов’язковому порядку на предмет їх підзвітності (табл..1).

Таблиця 1 –  Підзвітність громадськості підприємств, які зобов’язані застосовувати МСФЗ в обов’язковому порядку

Вид підприємства Ознака підзвітності громадськості
Публічні акціонерні товариства а)
Страховики а,б)
Банки а,б)
Кредитні спілки б)
Підприємства, які надають фінансові послуги (грошове посередництво, діяльність холдингових компаній, надання інших фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення), за винятком діяльності з управління активами (трасти, фонди та подібні фінансові суб’єкти) б)
Підприємства, які надають послуги недержавного пенсійного забезпечення б)
Підприємства, які здійснюють допоміжну діяльність у сферах фінансових послуг і страхування б)
Діяльність з управління активами (трасти, фонди та подібні фінансові суб’єкти ) б)

Результати досліджень дозволяють зробити висновок про те, що всі суб’єкти господарювання, які в Україні зобов’язані в обов’язковому порядку використовувати МСФЗ для складання і подання звітності є фідуціарами і, одночасно, є підзвітними громадськості. А це означає, що вони не можуть використовувати МСФЗ для МСП, оскільки не підпадають під сферу його застосування. Тобто такі суб’єкти господарювання не можуть скористатися  нормою НП(С)БО 1, а саме «Міжнародний стандарт фінансової звітності для малих і середніх підприємств можуть застосовувати підприємства, які зобов’язані застосовувати міжнародні стандарти фінансової звітності відповідно до законодавства». Враховуючи вищевикладене, суб’єкти господарювання, які зобов’язані застосовувати міжнародні стандарти фінансової звітності відповідно до українського законодавства НЕ можуть використати МСФЗ для МСП. І в НП(С)БО 1 також наголошується на тому, що застосовування МСФЗ для МСП не допускається підприємствами, на які не поширюється сфера його застосування.

Можливість застосовувати МСФЗ для МСП мають виключно ті суб’єкти господарювання, які прийняли рішення про добровільне застосування МСФЗ і вони підпадають під сферу його дії.

Розглянута норма НП (С) БО 1, наскільки нам відомо, розрахована на те, що коло суб’єктів обов’язкового застосування МСФЗ в Україні буде розширюватися і серед них можуть опинитися і не фідуціар, які зможуть скористатися цією нормою і все-таки застосовувати МСФЗ для МСП.

Автор:   @   3 Грудень 2014 Коментарі (0)

Оцініть публікацію: 
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Немає оцінок)
Loading...Loading...

Поділитися!




Коментарі (0)

Коментарів немає. Прокоментуй першим!
Залишити коментар!

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

Зв'язатись з автором

Увійдіть, щоб отримати можливість відправити повідомлення автору цієї публікації

Попередня публікація
«
Наступна публікація
»
© 2014 МСФЗ: дослідження, наука, практика, імплементація  
↓