Автор: Марухян Эдуард Гарриевич

Анотація. Проаналізовані системи складання фінансової звітності за українським законодавством та за міжнародним стандартами фінансової звітності. В результаті чого зроблено висновок, що українські вимоги до складання фінансової звітності поступово наближуються до міжнародних, хоча існують деякі відмінності в принципах складання фінансової звітності.

Актуальність теми дослідження зумовлена тенденціями, пов’язаними з глобалізацією світової економіки, зростаючою відкритістю національних економік, зростанням їх взаємозалежності, поглибленням інтеграції в світову економіку. Як наслідок, виникає потреба в інтернаціоналізації та уніфікації систем бухгалтерського обліку та звітності. Одним з вирішенням цієї потреби є перехід національних систем складання бухгалтерської звітності, зокрема фінансової, на міжнародні системи фінансової звітності.

Треба зазначити, що з кожним роком стандарти МСФЗ частково або повністю використовуються все більшою кількістю країн.

Не є виключенням і Україна в цьому процесі. З 1 січня 2012 р. фінансові та консолідовану звітність за МСФЗ вже повинні складати публічні акціонерні товариства, банки, страховики. З 1 січня 2013р. до них приєдналися суб’єкти господарювання, які надають фінансові послуги, крім страхування та пенсійного забезпечення, за винятком діяльності з управління активами, а також ті, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення. З 1 січня 2014 р. застосовувати МСФЗ потрібно ще й суб’єктам господарювання, які здійснюють допоміжну діяльність у сферах фінансових послуг і страхування.

Ступень наукової вивченості теми: дана тема знайшла своє відображення в основному у законодавчих актах та національних стандартах і положеннях фінансової звітності України. Також вивченням теми впровадження МСФЗ займається міжнародна аудиторська компанія Deloitte. Для дослідження цієї теми компанією Deloitte був створених окремий проект IAS plus, який і займається дослідженням впровадження МСФЗ у світі.

Метою дослідження є аналіз складання фінансової звітності за національним законодавством України та міжнародними стандартами фінансової звітності, зокрема корпоративним сектором.

Для досягнення поставленої мети в роботі будуть поставлені та вирішені наступні завдання дослідження:

• виявити та систематизувати причини та основні етапи виникнення та розвитку МСФЗ;
• охарактеризувати структуру МСФЗ та їх використання у світі;
• виявити та систематизувати корпоративний сектор України;
• визначити систему складання фінансової звітності за українським законодавством та МСФЗ

В основі причин виникнення МСФЗ лежить глобалізація економіки – об’єктивний процес, пов’язаний із зростаючою відкритістю національних економік, зростанням їх взаємозалежності, поглибленням інтеграції в світову економіку, і, як наслідок, інтернаціоналізацією систем бухгалтерського обліку та звітності.

Мета МСФЗ: координація облікових стандартів для того, щоб звести до мінімуму національні відмінності звітності та забезпечити на цій основі порівнянність і надійність інформації для прийняття управлінських рішень її користувачами, просування і строгий контроль за дотриманням стандартів.

Основні завдання МСФЗ:

• визначити порядок підготовки та подання фінансової звітності;
• встановити критерії визнання окремих статей та операцій у фінансовій звітності;
• класифікувати об’єкти обліку;
• уніфікувати порядок відображення об’єктів обліку в звітності;
• рекомендувати методи оцінки об’єктів обліку;
• визначити обсяг інформації, що підлягає розкриттю у фінансовій звітності.

У поняття МСФЗ об’єднана сукупність наступних документів:

• передмова до положень МСФЗ;
• принципи підготовки та подання фінансової звітності;
• стандарти;
• роз’яснення до них.

Згідно з дослідженням, проведеним однією з провідних аудиторських компаній світу «Deloitte», станом на перший квартал 2013 року стандарти МСФЗ для підготовки консолідованої фінансової звітності за національними стандартами компаніями, зареєстрованими на біржі:

• не можуть бути використані замість національних стандартів звітності в 24 країнах світу;
• можуть бути використані замість національних стандартів звітності в 25 країнах світу;
• обов’язкові для використання для деяких видів публічних компаній в 11 країнах світу;
• обов’язкові для використання для всіх публічних компаній в 92 країнах, у тому числі 31 країн Європейського союзу і 5 країн, які використовують стандарти ідентичні МСФЗ.

Станом на перший квартал 2013 року стандарти МСФЗ для підготовки консолідованої фінансової звітності за національними стандартами компаніями, акції яких не торгуються на біржі:

• не можуть бути використані замість національних стандартів звітності в 32 країнах світу;
• можуть бути використані замість національних стандартів звітності в 45 країнах світу;
• обов’язкові для використання для деяких видів публічних компаній в 34 країнах світу;
• обов’язкові для використання для всіх публічних компаній в 27 країнах.

Україна також бере участь в поступовому переході на міжнародні стандарти фінансової звітності.

З 1 січня 2012 р. фінансові та консолідовану звітність за МСФЗ вже повинні складати публічні акціонерні товариства, банки, страховики.

З 1 січня 2013р. до них приєдналися суб’єкти господарювання, які надають фінансові послуги, крім страхування та пенсійного забезпечення, за винятком діяльності з управління активами, а також ті, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення.

Слід зазначити, що в 2013 році уряд вніс зміни до Порядку подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000г. № 419, якими визначено, що на рік пізніше (тобто з 1 січня 2014р.) складати фінансову та консолідовану звітність за МСФЗ будуть кредитні спілки та підприємства, що здійснюють господарську діяльність з управління активами. З 1 січня 2014 р. застосовувати МСФЗ потрібно ще й суб’єктам господарювання, які здійснюють допоміжну діяльність у сферах фінансових послуг і страхування.

Згідно з Господарським кодексом України до корпоративного сектору належать кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. На 1 листопада 2013 року в Україні зареєстровано 579 634 суб’єктів корпоративного сектору.