Переоцінка основних засобів: вимоги П(С)БО та МСФЗ

Секція: МСФЗ-звітність: обліково-аналітичне та методичне забезпечення Коментарі (0)
Кількість переглядів:  4,182

Досліджено питання переоцінки основних засобів згідно П(С)БО та МСФЗ. Охарактеризовано нормативно-правові документи з бухгалтерського обліку переоцінки основних засобів за П(С)БО та МСФЗ.

 

Відповідно до п. 16 П(С)БО 7 «Основні засоби» [1] та п. 34 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів [2] підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. У пп. 2.7.1 п. 2.7 вітчизняних Методичних рекомендаціях щодо облікової політики підприємства [3] зазначається теж саме, що свідчить про те, що підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів за бажанням, а отже, це питання повинно бути висвітлено в наказі про облікову політику підприємства.

У п. 29 МСБО 16 «Основні засоби» зазначається, що суб’єкт господарювання має обирати своєю обліковою політикою або модель собівартості або модель переоцінки, і йому слід застосовувати цю політику до всього класу основних засобів [4]. Згідно з § 30 МСБО 16 «Основні засоби» сутність моделі собівартості: після визнання активом, об’єкт основних засобів слід обліковувати за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Відповідно до § 31 МСБО 16 «Основні засоби» сутність моделі переоцінки: після визнання активом, об’єкт основних засобів (справедливу вартість якого можна достовірно оцінити) слід обліковувати за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки мінус будь-яка подальша накопичена амортизація та подальші накопичені збитки від зменшення корисності. Переоцінки слід проводити з достатньою регулярністю, так щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від тієї, що була б визначена із застосуванням справедливої вартості на кінець звітного періоду.

Отже, як П(С)БО 7 «Основні засоби» [1] так, і МСБО 16 «Основні засоби» [4] містять вимогу щодо вибору облікової політики основних засобів за моделлю собівартості або моделлю переоцінки.

Характеристика нормативно-правових документів з обліку переоцінки основних засобів наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Характеристика нормативно-правових документів з обліку переоцінки основних засобів

№ з/п Назва нормативно-правового документа Характеристика
1 П(С)БО 7 «Основні засоби» [1] Підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 %) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт (п. 16).

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів зараховується до складу додаткового капі-талу, а сума уцінки – до складу витрат, крім випадків, наведених у п. 20 (п. 19).

При вибутті об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів зараховується до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу (п. 21).

Втрати від зменшення корисності об’єктів основних засобів зараховується до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів, відображених в обліку за переоціненою, – відображаються в порядку, передбаченому абзацом другим п. 20 (п. 31).

Якщо причини зменшення корисності об’єкта основних засобів перестали існувати, то сума відновлення корисності, але не більше від суми попереднього зменшення корисності, відображається визнанням доходу з одночасним зменшенням суми зносу основних засобів. Відновлення корисності об’єктів основних засобів, від ображених в обліку за переоціненою вартістю, відображається в порядку, передбаченому абзацом першим п. 20 (п. 32).

2 МСБО 16 «Основні засоби» [3] Після визнання активом, об’єкт основних засобів (справедливу вартість якого можна достовірно оцінити) слід обліковувати за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки мінус будь-яка подальша накопичена амортизація та подальші накопичені збитки від зменшення корисності. Переоцінки слід проводити з достатньою регулярністю, так щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від тієї, що була б визначена із застосуванням справедливої вартості на кінець звіт-ного періоду (§ 31).

Якщо переоцінюють об’єкт основних засобів, тоді весь клас основних засобів, до якого належить цей актив, слід переоцінювати (§ 36).

Якщо балансова вартість активу збільшилася в результаті переоцінки, збільшення визнається в іншому сукупному доході та накопичується у власному капіталі під назвою «Дооцінка». Проте це збільшення має визнаватися в прибутку чи збитку, якщо воно сторнує зменшення від переоцінки того самого активу, яке раніше було визнане в прибутку чи збитку (§ 39).

Якщо балансова вартість активу зменшилася в результаті переоцінки, зменшення має визнаватися в прибутку чи збитку (§ 40).

4 ПБО 6/01 «Облік основних засобів» [5] Комерційна організація може не частіше одного разу на рік (на кінець звітного року) переоцінювати групи однорідних об’єктів основних засобів за поточною (відновлювальною) вартістю.

При прийнятті рішення про переоцінку за такими основними засобами слід враховувати, що в подальшому вони переоцінюються регулярно, щоб вартість основних засобів, за якою вони відображаються в бухгалтерському обліку та звітності, суттєво не відрізнялася від поточної (відновлювальної) вартості.

Переоцінка об’єкта основних засобів проводиться шляхом перерахунку його первісної вартості або поточної (відновлювальної) вартості, якщо даний об’єкт переоцінювався раніше, і суми амортизації, нарахованої за весь час використання об’єкта.

Результати проведеної станом на кінець звітного року переоцінки об’єктів основних засобів підлягають відображенню в бухгалтерському обліку відокремлено (п. 15).

3 Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів [2] Підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво (величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню) відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт (п. 34).

Переоцінена первісна вартість та сума зношення об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зношення об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Сума дооцінки (уцінки) вар-тості і зношення об’єкта основних засобів визначається як різниця цих показників до і після застосування індексу переоцінки (п. 35).

Сума дооцінки вартості і зношення основних засобів від ображається збільшенням первісної (переоціненої) вартості і накопиченого зношення об’єкта основних засобів, а сума уцінки вартості і зношення – зменшенням первісної (переоціненої) вартості і накопиченого зношення (п. 36).

4 Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства [4] Підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Переоцінка основних засобів тієї групи, об’єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості. Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в другому реченні абз. п’ятого п. 2.5 Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства (пп. 2.7.1 п. 2.7).

 

Провідний вітчизняний вчений-економіст С. Голов зазначає, що українським підприємствам (крім нещодавно створених) доцільно обирати модель переоцінки основних засобів [6, с. 212].

І. Чалий зазначає, що «… при переході на МСФЗ, за інших рівних умовах, підприємство буде зацікавлене в тому, щоб продовжити застосовувати ту ж облікову політику, яка застосовувалася щодо оцінки основних засобів і до переходу на МСФЗ. Втім, сам перехід може бути сприйнятий і як зручний привід для зміни облікової політики.

Прийнято вважати, що модель собівартості є більш традиційною і зручною з точки зору бухгалтерської методології. Більшість компаній, які звітують за МСФЗ, роблять вибір саме на користь цієї моделі. А, наприклад, в США дооцінка основних засобів прямо заборонена» [7].

Про те, в сьогоднішніх умовах господарювання (високий темп інфляції) балансова вартість основних засобів, що обліковується за фактичною собівартістю буде суттєво відрізнятися від ринкової (справедливої) вартості.

 

Література

  1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р. [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://buhgalter911.com/Res/PSBO/PSBO7.aspx.
  2. Методичні рекомендаціїз бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.2003 р. [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://buhgalter911.com/Res/Zakoni/MetodRek/osnsredstva.aspx.
  3. Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 635 від 27.06.2013 р. [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://buhgaltercom/Res/Zakoni/MetodRek/metod_uchet_polit.aspx.
  4. International Accounting Standard 16 “Property, Plant and Equipment” [Electronic resource]. – Mode of access to the resource: http://eifrs.ifrs.org/eifrs/bnstandards/en/2015/ias16.pdf.
  5. Положение по бухгалтерскому учету «Учет основных средств» (ПБУ 6/01), утверждено приказом Министерства финансов России от 30.03.2001 № 26н [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.minfin.ru/common/upload/library/2015/07/main/PBU_6.docx.
  6. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік в Україні: аналіз стану та перспективи розвитку: [Моногр.] / С. Ф. Голов. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 522 с.
  7. Чалый И. Оценка основных средств: две модели, два образа отчетности / И. Чалый // Вестник МСФО. – – № 26 от 15.12.2015 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ifrs.ligazakon.ua/magazine/900088.
Автор:   @   5 Січень 2016 Коментарі (0)

Оцініть публікацію: 
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Немає оцінок)
Loading...Loading...

Поділитися!




Коментарі (0)

Коментарів немає. Прокоментуй першим!
Залишити коментар!

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

Зв'язатись з автором

Увійдіть, щоб отримати можливість відправити повідомлення автору цієї публікації

Попередня публікація
«
Наступна публікація
»
© 2014 МСФЗ: дослідження, наука, практика, імплементація  
↓