Облік фінансової оренди згідно з міжнародними стандартами фінансового обліку

Секція: МСФЗ-звітність: обліково-аналітичне та методичне забезпечення Коментарі (0)
Кількість переглядів:  1,562

Автор: Ларіонова Вікторія Олександрівна

 

Анотація. Розкрито сутність фінансової оренди. Проаналізовано процес розробки нового стандарту з оренди. Розкрито основні проблеми прийняття нового стандарту з оренди.

                                                                                    

Фінансова оренда є важливим напрямком діяльності для багатьох організацій – чи то державне чи приватне підприємство, або некомерційна організація. Вона є засобом отримання доступу до активів, фінансування та зменшення організацією ризиків  володіння активами. Багато організацій орендують активи, такі як нерухомість, літаки, вантажівки, кораблі, та обладнання для будівництва та виробництва. Із-за поширеності фінансової оренди, користувачам фінансової звітності важливо мати повну і зрозумілу картину діяльності організації щодо фінансової оренди. Існуючі моделі обліку оренди вимагають від орендарів та орендодавців класифікувати об’єкти оренди на капітальну або операційну оренду та вести облік об’єктів в залежності від типу оренди. Ці моделі були піддані критиці за нездатність задоволення потреб користувачів фінансової звітності, оскільки вони не завжди дають вірне уявлення про угоди фінансової оренди.

Сам проект стандарту «Фінансова оренда має довгу історію. Два головних світових розробника почали його розробку у 2006 році, коли слово «конвергенція» означало набагато більше, ніж зараз. У 2009 році був опублікований дискусійний документ, а в 2010 році вийшли проміжні версії стандартів від IASB та FASB, причому в обох випадках пропонувалася спрощена одинарна модель. У 2013 році, і вперше офіційно запропонували більш складну, але при цьому, можливо, більш точну бінарну модель обліку. Сьогодні більшість об’єктів лізингу поки що не відображаються в балансі, що давно стало основним об’єктом критики існуючої моделі обліку. У серпні 2014 року Ради МСФЗ і ССФУ оприлюднили оновлену версію проекту, складену на основі тих рішень, які були прийняті у першій половині 2014 року. Метою цього проекту є підвищення прозорості та порівнянності між організаціями, шляхом визнання активів і зобов’язань в балансі та розкриття ключової інформації.

Фінансова оренда (англ.: financial lease) – це оренда, за умовами якої відбувається суттєве перенесення всіх ризиків та вигод, що супроводжують володіння активом. При цьому ризики – це можливість збитків через простій обладнання, використання застарілих технологій, змін кон’юнктури ринку і т.д. Вигоди виникають під час строку економічної експлуатації активу, вигодою також може бути дохід від підвищення вартості активу. Облік фінансової оренди за МСФЗ ведеться у відповідності зі стандартом МСБО (IAS) 17 «Оренда».

Відповідно до МСБО (IAS) 17 договором фінансової оренди визнається договір, який передбачає передачу практично всіх ризиків та вигод, пов’язаних з володінням активом. Під ризиками в даному випадку розуміються будь-які збитки, пов’язані з використанням активу в операційній діяльності та подальшою реалізацією активу, наприклад, збитки від знецінення активу внаслідок зміни економічної кон’юнктури, можливий збиток, розкрадання та інш.; вигоди, відповідно, – будь-які прибутки, очікувані від використання і подальшої реалізації активу. Фактично фінансова оренда являє собою форму кредиту під заставу основних засобів (об’єкта лізингу).

В МСБО (IAS) 17 «Оренда» особливості обліку оренди прописані чітко і досить докладно, що підтверджує наявність всього пари додаткових документів від Комітету з роз’ясненнями МСФЗ. Крім іншого стандарт розглядає ряд специфічних випадків, що мають місце на практиці, тобто охоплює практично весь спектр можливих взаємин. Стандарт про фінансову оренду веде свою історію ще з 1982 року, був замінений у 1997 році та переглянутий останній раз в 2001 році. Однак справа не в «віці». Облік лізингових операцій, особливо з боку орендаря, піддався критиці під час глобальної фінансової кризи з-за того, що порядок визнання контрактних зобов’язань за договорами оренди був непрозорим і незручним для користувачів звітності. Доводилося переглядати та переоцінювати правила обліку як в орендаря, так і орендодавця, щоб досягти симетрії між ними.

В результаті Рада з МСФЗ у 2009 році почав збирати існуючі думки про облік оренди у фінансовій звітності орендодавця та орендаря і в серпні 2010 року випустив перший попередній проект, що пропонує єдиний підхід обліку лізингу для всіх орендарів і відповідно симетричний облік у всіх орендодавців. Аналіз результатів нововведень, запропонованих попереднім проектом 2010 року, показав, що вони не вплинули на достовірність фінансового результату орендаря з-за так званої нелінійності прибутків і збитків. Цей ефект виникає внаслідок одночасної присутності зменшуються (по мірі виплат орендних платежів) процентних витрат та лінійного нарахування амортизації на орендований актив, тобто більша частина процентної навантаження падає на початкові періоди строку оренди. Щоб уникнути цього ефекту Комітет переглянув деякі положення і в травні 2013 року запропонував новий попередній проект стандарту ED/2013/6 «Оренда».

Автор:   @   1 Липень 2015 Коментарі (0)

Оцініть публікацію: 
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Немає оцінок)
Loading...Loading...

Поділитися!




Коментарі (0)

Коментарів немає. Прокоментуй першим!
Залишити коментар!

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

Зв'язатись з автором

Увійдіть, щоб отримати можливість відправити повідомлення автору цієї публікації

Попередня публікація
«
Наступна публікація
»
© 2014 МСФЗ: дослідження, наука, практика, імплементація  
↓