МСБО 37: теорія і методика впровадження

Секція: МСФЗ-звітність: обліково-аналітичне та методичне забезпечення Коментарі (0)
Кількість переглядів:  613

Ефективне управління економікою підприємств і держави в цілому, значною мірою залежить від достовірності, повноти, доречності та своєчасності облікової інформації. Гармонізація вітчизняних нормативно-правових облікових актів та процес впровадження МСФЗ у вітчизняний підприємницький простір вимагає розробки програми, яка регламентуватиме зміни до облікової політики та етапи такого переходу. Однією зі складових частин облікової політики будь-якого підприємства є порядок створення забезпечень майбутніх витрат і платежів, визнання і розкриття інформації про умовні активи і зобов’язання.

Метою наукової роботи є розгляд дискусійних аспектів обліку забезпечень, умовних активів і зобов’язань відповідно до П(С)БО 11 і МСБО 37 на підставі порівняльного аналізу окремих з їх вимог, а також обґрунтування їх ролі в системі управління підприємств.

Чимало публікацій у вітчизняній науковій літературі присвячено питанням термінології, визнання, класифікації та оцінки об’єктів обліку, методологічне регулювання яких визначено П(С)БО 11 «Зобов’язання» та МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи». Стислий порівняльний аналіз вимог національних і міжнародних стандартів щодо обліку забезпечень майбутніх витрат і платежів, умовних зобов’язань і активів, дозволив визначити ключові відмінності за національним та міжнародним стандартом:

  1. Визначення, які наявні в обох стандартах це забезпечення і обтяжливий контракт. В МСБО 37 більше уваги надається зобов’язанням та вводиться поняття умовних активів.
  2. П(С)БО 11 передбачає визнання в обліку зобов’язань, а МСБО 37 забезпечень. В той же час, у МСБО зроблено акцент на достовірність оцінки, а у П(С)БО на розрахунковому визначенні.
  3. За МСБО 37 визнаються умовні зобов’язання (непередбачені за П(С)БО 11). Термін «умовний» застосовується до зобов’язань та активів, які не визнаються, оскільки їх існування буде підтверджене тільки після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи кілька невизначених майбутніх подій, не повністю контрольованих суб’єктом господарювання. А довгострокові і поточні зобов’язання МСБО визначає як юридичні, тобто які виникають внаслідок контракту або законодавства.
  4. У П(С)БО 11 наведено види оцінок в розрізі зобов’язань, в той час як у МСБО 37 відсутні чіткі методичні рекомендації, а надається можливість застосування виключно професійного судження.

За МСБО 37 правила визнання умовних зобов’язань враховують ймовірність настання події (ймовірна, не ймовірна, можлива) відповідно до виду зобов’язань, що впливає на розкриття / не розкриття інформації у звітності. Щодо умовних активів, залежно від їх виду та ймовірності події (фактична, ймовірна, можлива) правила визнають необхідність розкриття / не розкриття інформації у звітності.

В обліковій політиці варто передбачити оцінку умовних зобов’язань та умовного активу згідно МСБО 37 за такими параметрами: 1. Найкраща оцінка. 2. Ризики та невизначеності. 3. Теперішня вартість. 4. Майбутні події. МСБО 37 також визначено зобов’язальні події, коли підприємство не має іншої реальної альтернативи, крім урегулювання зобов’язання, що виникло через настання зобов’язальної події.

П(С)БО 11 передбачає можливість відображення непередбачуваного зобов’язання не за балансом, а лише у примітках до річної фінансової звітності, що суперечить принципу обачності.

Дослідження наукових праць свідчать про неоднозначність тлумачення сутності поняття «забезпечення майбутніх витрат і платежів». Визначення поняття «забезпечення», критерії його визнання, мета створення та використання є тотожними. Однак, розділ МСБО 37, присвячений забезпеченням, на відміну від ПСБО 11, містить суттєво ширший діапазон необхідної та важливої інформації, якою варто керуватися при формуванні, оцінці, визнанні та відображенні забезпечень у бухгалтерському обліку. Крім того, положення міжнародного стандарту містять терміни та поняття, що є важливими для розрізнення забезпечень від інших зобов’язань.

Слід зазначити, що МСБО 37 розрізняє забезпечення, які як теперішні зобов’язання підлягають визнанню у звітності, та умовні зобов’язання, які не підлягають визнанню у звітності. Це відбувається тому, що умовні зобов’язання є лише можливими зобов’язаннями або теперішніми зобов’язаннями, що не відповідають критеріям визнання. Іноді важко зрозуміти, чи визнавати теперішнє зобов’язання. За таких умов минулу подію вважають такою, що створює теперішнє зобов’язання, якщо, враховуючи всі обставини, швидше можливо, ніж неможливо, що зобов’язання існує на кінець звітного періоду. Крім поточного юридичного зобов’язання, причиною необхідності створення забезпечення може бути наявність фактичного або конструктивного зобов’язання, прикладом якого є публічне визнання політики гарантійних ремонтів або гарантійних замін протягом певного строку після продажу товару.

Розглядаючи визнання зобов’язань, слід відмітити, що забезпечення як облікова категорія, зумовлює певну дискусію. Вченими зауважується на таких особливостях:

  • специфічний вид зобов’язань підприємства – «передбачувані зобов’язання»;
  • відносити до окремої групи пасивів, які лише прирівнюються до зобов’язань;
  • оскільки розрахунково визначена сума зобов’язань може відрізнятися від фактичної величини витрат, для відшкодування яких вони створювалися, вона не може бути підставою для невизнання забезпечень в якості саме зобов’язань, оскільки це лише питання вибору обґрунтованого і максимально точного методу визначення відповідної суми забезпечення;
  • забезпечення створюються в наслідок нарахування або капіталізації витрат для проведення виплат у наступних (майбутніх) звітних періодах.

Облікова політика в частині забезпечень має передбачати методичні прийоми за операціями, які їх зумовлюють за такими елементами: умови формування, оцінка, періодичність, терміни погашення, методика розрахунку платежів, документальне оформлення, відображення на рахунках обліку та розкриття інформації у звітності. Механізм формування забезпечень в обліку включає в себе такі елементи як частота здійснення відрахувань до резерву, велична нормативу відрахувань, який множиться на фактичну базу для розрахунку величини всього резерву і період нарахування резерву. Забезпечення обліковуються на балансових (субрахунок 47) і позабалансових рахунках. Залежно від досліджуваної вченими галузі, пропонується відкривати різні субрахунки за відповідними аналітичними розрізами. Основною підставою для визнання забезпечення за балансом є наявність теперішнього зобов’язання з визначеним діапазоном погашення (довгостроковий або поточний період), яке підлягає достатньо точному оцінюванню

З метою урахування головних сутнісних ознак умовних забезпечень і умовних активів під час формування облікової політики підприємств в частині відображення в обліку операцій, які їх зумовлюють, окреслено базові методичні засади критеріїв визнання, методів оцінки, умов виникнення, вплив ризиків на визнання, методичні наслідки в обліковій системі, розкриття інформації у звітності. Підприємство не повинне визнавати умовні активи та зобов’язання. Умовні зобов’язання можуть змінюватися не так, як очікувалося на початку, тому вони регулярно оцінюються, щоб визначити, чи стало ймовірним вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди. Умовні зобов’язання повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності, тому регулярно оцінюються на предмет збільшення ризиків відтоку ресурсів, що втілюють економічні вигоди. Якщо ризики збільшуються, забезпечення визнається у фінансовій звітності компанії за той період, за який відбулося збільшення ризиків. Умовні активи повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності в тих випадках, коли можливість надходження економічних вигід є ймовірною. Прикладом умовного активу є судовий позов, за яким висока ймовірність отримання відшкодування з відповідача.

Питання відображення в обліку та звітності забезпечень наступних платежів, умовних зобов’язань і активів, згідно з національними та міжнародними стандартами обліку в наукових й фахових виданнях розглядаються досить стисло (за окремими аспектами). Це призводить до труднощів впровадження у практичну діяльність даних об’єктів обліку, недостатньо об’єктивного їх відображення в обліку та розкриття про них інформації  у звітності, що може призвести до прийняття неправильних рішень. Тому, питання відображення в обліку та звітності досліджуваних категорій, відповідно до вимог П(С)БО 11 та МСБО 37 вимагають подальших досліджень та розробки практичних рекомендацій.

Автор:   @   20 Грудень 2016 Коментарі (0)

Оцініть публікацію: 
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 голосів, в середньому: 5.00 з 5)
Loading...Loading...

Поділитися!




Коментарі (0)

Коментарів немає. Прокоментуй першим!
Залишити коментар!

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

Зв'язатись з автором

Увійдіть, щоб отримати можливість відправити повідомлення автору цієї публікації

Попередня публікація
«
Наступна публікація
»
© 2014 МСФЗ: дослідження, наука, практика, імплементація  
↓