МСБО 16 «Основні засоби» в контексті національних стандартів і податкового законодавства

Секція: МСФЗ-звітність: обліково-аналітичне та методичне забезпечення Коментарі (0)
Кількість переглядів:  4,126

Автор: Кучеренко Т.Є.

 

Анотація. Проаналізовано сучасні підходи до визначення, визнання, оцінки основних засобів відповідно до МСБО 16 «Основні засоби» та П(С)БО 7 «Основні засоби» і чинного податкового законодавства щодо оподаткування прибутку підприємства.

 

Глобалізація світового економічного простору поступово перетворює МСФЗ на уніфікатора бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які уможливлюють реформування національної системи обліку за двома напрямами розвитку: імплементація Міжнародних стандартів фінансової звітності на національному рівні та адаптація її до вимог податкового законодавства, кожний із яких втілює інтереси вітчизняних та іноземних суб’єктів економіки. Процес реформування системи бухгалтерського обліку вимагає узгодження й доповнення чинних вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності в руслі загальноприйнятих принципів і правил міжнародних стандартів фінансової звітності. Проблемні аспекти обліку основних засобів в світлі обов’язкового використання норм Міжнародних стандартів фінансової звітності потребують особливої уваги, оскільки різні підходи до визначення, визнання та їх оцінки впливають на витрати, доходи і, в підсумку, на фінансові результати суб’єкта економіки.

Окресленій проблемі приділяли увагу такі українські науковці, як: М.І. Бондар, М.П. Войнаренко, С.Ф. Голов С. В., Й.Я. Даньків, В.П. Карєва, Костюченко В. М., Ю.А. Кузьмінський, А.В Максименко, О.А. Наумчук, О.А. Петрик, Н.М. Пирець, О.С. Яцунська.

Орієнтація національних облікових систем на міжнародні стандарти уможливлює співставлення звітних показників підприємств різних країн, що забезпечує інвесторів необхідною інформацією при прийнятті рішень щодо реалізації міжнародних інвестиційних проектів, сприяє переміщенню капіталів та інтеграції національних економік. Порівняння міжнародного і національного стандартів з обліку основних засобів у наукових дослідженнях встановило ряд розбіжностей між ними у визначенні, визнанні та їх оцінці. Так, дослідники відзначають відмінності в класифікації основних засобів, особливості визначення первісної вартості (собівартості) основних засобів, методи переоцінки, амортизації, порядок визначення ліквідаційної вартості об’єктів основних засобів [1,2,3,4].

Основа відмінність П(С)БО 7 «Основні засоби» і МСБО 16 «Основні засоби» полягає у спробі детальної унормованості основних суджень обліку основних засобів, його прив’язки до податкового законодавства України з метою досягнення єдиної системи обліку та проведення статистичних обстежень економічної діяльності суб’єктів економіки на макрорівні. МСФЗ регламентують основні правила обліку основних засобів, допускаючи професійні судження, які базуються на особливостях використання основних засобів, їх оцінці в процесі визнання доходів і витрат звітного періоду, а в окремих випадках методів нарахування амортизації тощо. Професійне судження спрямоване на визначення об’єкт основних засобів, не зважаючи на відмінності у терміні корисного використання його складових частин.

Розглянемо окремі аспекти формування облікової політики щодо основних засобів та її узгодженість із МСФЗ.

Нині в Україні існує єдина класифікація основних засобів наведена у П(С) БО 7 «Основні засоби» [5], Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів [6] та Податковому кодексі України [7], в основу якої покладена видова ознака основних засобів. Цей факт свідчить про спрямованість чинних нормативних актів на складання фінансової, податкової та статистичної звітності, а не на створення інформаційної бази для управління об’єктами, які генерують економічні вигоди. Податковим кодексом України (далі – ПКУ) передбачено поділ основних засобів на виробничі та невиробничі, що протирічить вимогам МСФЗ визнавати активи в контексті отримання економічних вигід за видами економічної діяльності. «Термін «невиробничі основні засоби» означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку» [7]. Наведене визначення невиробничих основних засобів суперечить визнанню основних засобів активами, оскільки останні відображаються у балансі (звіті про фінансовий стан) за умови отримання економічних вигід від їх використання. Поняття господарської діяльності наводиться в ст. 3 Господарського Кодексу України. Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями [8]. Таким чином, визначення об’єктів соціальної інфраструктури, які ПКУ класифікуються як невиробничі, в умовах сьогодення не відповідають законодавчому полю, оскільки створені (придбані) власником для отримання економічних вигід, тобто для здійснення господарської діяльності. МСБО 16 «Основні засоби» дає простір для професійного судження на відміну від чітких норм П(С)БО, оскільки при використані критеріїв визнання об’єктів основних засобів як активів, які забезпечують економічні вигоди, слід врахувати і вимоги п. 11 МСБО 16 «Основні засоби», згідно якого придбання основних засобів такого типу, хоча безпосередньо не збільшує майбутні економічні вигоди від будь-якого окремо існуючого об’єкта основних засобів, може бути необхідним суб’єктові господарювання для отримання майбутніх економічних вигід від його інших активів. Такі об’єкти основних засобів відповідають визнанню як активів тому, що вони уможливлюють надходження більших майбутніх економічних вигід від пов’язаних з ними активів, ніж у випадку, якби їх не придбали [9]. Тобто підприємство має право самостійно визначати об’єкт основних засобів, не зважаючи на відмінності у способах їх корисного використання, наприклад, об’єкти соціальної інфраструктури сприяють підвищенню продуктивності праці робітників підприємства, зміцненню їх здоров’я тощо і одночасно генерують грошові кошти, отримані від реалізації таких послуг. МСБО 16 «Основні засоби» розглядає приклад придбання та використання основних засобів з охорони довкілля, які безпосередньо не використовуються у процесі виробництва, проте впливають на економічні вигоди суб’єкта господарювання.

Національні суб’єкти економіки, які складають звітність за МСФЗ, вимушені додатково вести бухгалтерський облік основних засобів окремо для складання податкової звітності. Ця ситуація спричинена як амортизаційною політикою, так і визнанням об’єкта, який підлягає амортизації, переоцінці та строками корисного використання основних засобів (рис.1).

6Кучеренко Т

 

Рис. 1. Різниці, що виникають в обліку основних засобів за МСБО та ПКУ

МСБО 16 не уточнює, що є об’єктом основних засобів. Належність окремих видів майна до основних засобів визначається на підставі професійної думки бухгалтера з урахуванням конкретних обставин і умов експлуатації об’єкта, а в окремих випадках методів нарахування амортизації. В П(С)БО 7 «Основні засоби» детально уточнюються об’єкти основних засобів встановлених груп, а ПКУ деталізуються мінімальні строки експлуатації об’єктів, що впливає на суму нарахованої амортизації. МСБО 16 не містить вичерпного переліку методів амортизації основних засобів, які слід використовувати для розрахунку. В ньому зазначено, що головне те, щоб використовуваний метод відображав схему за якої підприємство споживає економічну вигоду, отриману від активу. Метод амортизації, застосований до активу, слід переглядати принаймні на кінець кожного фінансового року, а якщо відбулася значна зміна в очікуваній формі споживання майбутніх економічних вигід, утілених в активі, метод слід змінити для відображення зміненої форми. Таку зміну слід обліковувати як зміну в обліковій оцінці відповідно до МСБО 8. При цьому амортизацію не припиняють нараховувати, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, доки актив не буде амортизований повністю [9].

Згідно П(С)БО 7 «Основні засоби» зміна методу нарахування амортизації розглядається як зміна облікової політики, а ПКУ взагалі не передбачає таких ситуацій, оскільки в основу нарахування амортизації покладено строк корисного використання об’єктів окремих груп. Амортизація призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації об’єктів основних засобів, що суперечить вимогам МСБО 16.

Суттєві відмінності у бухгалтерському та податковому законодавстві спостерігаються і щодо переоцінки основних засобів. Як за міжнародним, так і національним стандартом суми переоцінки основних засобів впливають на фінансові результати діяльності, то в податковому законодавстві такі операції підлягають коригуванню з метою уникнення впливу на фінансовий результат.

Таким чином, вимоги сьогодення диктують суб’єктам економіки застосовувати міжнародні стандарти фінансової звітності, що сприяє уніфікації фінансової звітності, додатковому залученню інвестицій, підвищенню прозорості та зрозумілості інформації для прийняття управлінських рішень. Проте, чинне податкове законодавство України з оподаткування прибутку, а також П(С)БО 7 «Основні засоби», яке використовується при визначенні оподатковуваного прибутку підприємства, містять ряд відмінностей від МСБО 7 «Основні засоби», що призводить до збільшення прибутку до оподаткування, а отже вилучаються оборотні кошти підприємства, потребує розрахунку різниць, які виникають при нарахуванні амортизації і переоцінки основних засобів.

 

Література

  1. Ксьонжик І.В. Облік і структура основних засобів: МСБО та світовий досвід / І.В. Ксьонжик, Є.С. Дяченко //
  2. Максименко А.В. Проблемні питання обліку основних засобів: [Електронний ресурс] // Фінанси, облік і аудит: Збірник наукових праць / Режим доступу: www.nbuv.gov.ua / portal / Soc_Gum / Foa /2009_13 / index. html.
  3. Пирець Н.М. Порівняльний аналіз національних та міжнародних стандартів обліку основних засобів / Н.М. Пирець // Інноваційна економіка. – 201. – № 6 (44). – С. 325 – 330.
  4. Яцунська О.С. Класифікація основних засобів в процесі реформування системи вітчизняного обліку / О.С. Яцунська // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2013. – № 1. – С. 102 – 107.
  5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ z0288-00.
  6. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1023.1226 .0.
  7. Податковий кодекс України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.
  8. Господарський кодекс України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 929 _014.

Автор:   @   17 Липень 2015 Коментарі (0)

Оцініть публікацію: 
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 голосів, в середньому: 5.00 з 5)
Loading...Loading...

Поділитися!




Коментарі (0)

Коментарів немає. Прокоментуй першим!
Залишити коментар!

Ви повинні увійти, щоб залишити коментар.

Зв'язатись з автором

Увійдіть, щоб отримати можливість відправити повідомлення автору цієї публікації

Попередня публікація
«
Наступна публікація
»
© 2014 МСФЗ: дослідження, наука, практика, імплементація  
↓